Відповідальність за долю близької людини в новелі Дж. Олдріджа «Останній дюйм»

 

Англійський письменник Джеймс Олдрідж здобув широку популярність не лише у своїй країні, а й за її межами. У його творах часто розглядається проблема взаєморозуміння між людьми. Новела «Останній дюйм» привертає уваїу читачів не стільки збігом незвичайних обставин (герой, пілот, береться не за свою справу: він спускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення), скільки своїм внутрішнім драматизмом. Коли читаєш цей твір, виникає почуття, що перед тобою розповідь очевидця, — такою достовірністю та силою почуттів пройняті рядки, така точність, і переконаність звучить у них.

Ми чітко уявляємо собі чоловіка, у якого не дуже вдало склалося життя, адже у сорок три роки він «залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не був потрібен, та десятирічного сина... чужого їм обом». Ми уявляємо собі хлопчика, «самотнього і неприкаяного», нещасного від того, що у свої десять років він розуміє: «мати їм не цікавиться, а батько — чужа людина, різкий і небагатослівний». Письменник розкриває перед нами весь шлях, який довелося пройти батькові та синові, опинившись у важкій ситуації. Але головне — шлях, який вони пройшли назустріч один одному — це шлях до взаєморозуміння і дружби.

 

Знімаючи акул під водою і зазнавши нападу однієї з них, Бен відчайдушно вступив у сутичку з хижачкою і врешті-решт зумів вибратися на берег. Він стікав кров’ю, не відчував рук і ніг, але думав лише про одне: потрібно вибиратися звідси, рятувати сина. Єдина можливість повернутися додому — літак. Але Бен не в змозі керувати ним. Це повинен зробити Деві. Зібравши останні сили, батько намагався дібрати потрібні слова, поводитися так, щоб не викликати страху в душі дитини. «Хлопчик не повинен знати, що машину доведеться вести йому, — думав він. — Якщо сказати, це налякає його до смерті». Батько намагався триматися бадьоро, переконуючи сина, що літак сам полетить, що «вітер сам донесе» їх додому. Бен думав про те, що головне — протриматися до Каїра і «показати хлопчикові, як посадити літак». Він намагався говорити так, щоб його слова заспокоїли переляканого сина. І тут Деві виявив усю силу свого характеру і зробив так, як навчив його батько. Він не втратив самовладання, чітко виконував усі вказівки Бена і довів літак до мети. Вони долетіли і вижили.

Письменник показав, як у суворих умовах розкриваються характери героїв: вони змогли забути про другорядне, відчуваючи велику відповідальність за життя і долю близької людини. Характер Деві змінюється протягом новели, розкривається дедалі повніше. Хлопчик на наших бчах стає більш рішучим, твердим, мужнім, набуває впевненості в собі. Долаючи випробування, змінюється і батько, він починає дивитися на сина зовсім іншими очима. І поступово недовіра Деві до батька зменшується до «останнього дюйма». І Бен тепер знає, що обов’язково зуміє знайти шлях до серця сина. Потрібний лише час. Але тепер заради цього хлопчика він готовий на все: «на це варто було згаяти час».

У новелі «Останній дюйм», як і в багатьох інших своїх творах, Джеймс Олдрідж пише про те, що близько йому самому, про те, що є частиною випробуваного і пережитого ним. У пошуках життєвих і людських ідеалів герої його творів шукають і знаходять те головне, що дає змогу змінити світ на краще. Олдрідж говорить про проблеми взаємовідносин між людьми, про взаєморозуміння, про подолання самотності та відчуження, а ці теми і сьогодні залишаються важливими й актуальними.