Твір чарівна сила мрії О. Гріна «Пурпурові вітрила»

 

Сила мрії здатна змінити життя, перевернути весь світ, створити диво: У це щиро вірив автор чудової повісті «Пурпурові вітрила» — Олександр Грін. Письменник знав цю силу, для якої не існує ніяких перешкод, не існує нічого неможливого. Потрібно лише твердо вірити в свою мрію і чекати дива. Мрія самого Гріна і допомогла йому створити прекрасний світ, у якому живуть відважні, щиросерді чоловіки і прекрасні жінки, де біля моря коштують міста з чудовими назвами — Лисиці, Зурбаган.

У повісті ми зустрічаємо маленьку Ассоль, виховану добрим і люблячим батьком. Вона живе відокремленим життям: однолітки відштовхують її, дорослі недолюблюють дівчинку, переносячи на неї нелюбов до батька. Одного разу, йдучи лісом, Ассоль зустріла дивного чоловіка, який розповів їй казку про кораблі з пурпуровими вітрилами. Дівчинка повірила в цю казку, зробила її частиною свого життя, частиною своєї душі — своєю мрією. І, не зважаючи на глузування, почала чекати свого принца. Вона знала, що настане день, коли він припливе за нею і скаже: «Здрастуй, Ассоль! Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні та приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство».

Хитромудрими шляхами йдуть до зустрічі дві людини, створені один для одного. Світ Артура Грея зовсім не схожий на життя в приморській селі, в якій живуть Ассоль і її батько. Йому доступні багатство і розкіш, але Артур не схильний вести спосіб життя, належний йому за правом йародження. Він наділений живою душею, мріє про море і вітрила. Ця мрія приводить до того, що Грей стає моряком. «Він народився капітаном, хотів бути ним і став ним».

 

Одного разу його корабель випадково прибило до берега біля селища, де жила Ассоль. Ідучи лісом, юнак побачив сплячу дівчину, і вона пробудила неабиякі почуття в його душі. Він дивився- ца неї не лише очима, а зовсім інакше: «Усе зрушилося, усе усміхнулося в ньому». Пізніше в таверні він запитав, хто ця дівчина, і йому з посмішкою розповіли історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з пурпуровими ві¬трилами.

«Неначе дві струни зазвучали разом...» Юнак вирішив, що мрія прекрасної незнайомки неодмінно повинна здійснитися. І він повинен цьому зарадити. До того ж для себе він вирішив, що ця дівчина неодмінно стане його дружиною. Грей наказав виготовити для свого корабля вітрила з пурпурового шовку. Крім того, він зібрав музикантів, які могли б грати так, щоб змусити плакати серця. Адже «море і кохання не терплять педантів». І, коли все було готове, він вмирушив назустріч своїй мрії.

Тим часом, нічого не підозрюючи Ассоль дивилася на море, обведене золотою ниткою на горизонті і кидає до ніг дівчини червоні відблиски. Там, на краю світу, відбувалося те, про що вона так довго мріяла. І ось вже настав той ранок, коли до берега підійшов прекрасний корабель з палаючими червоним вогнем вітрилами. А там був він — той, кого вона давно чекала. «Він дивився на неї з усмішкою, яка гріла і квапила». І Ассоль із криком: «Я тут! Я тут! Це я!», — кинулася до нього просто по воді.

Так вранці літнього дня знайшли один одного Грей і Ассоль. Ось вона — чарівна, всепереможна сила мрії. Дівчинка чекала дива, була готова до нього, вірила в нього — і воно сталося в її житті. Мрія, якщо в неї повірити усіма силами душі, стає могутньою творчою силою. І в цьому найкращим чином переконує нас прекрасна і добра повість Олександра Гріна.