Слабкість і сила народів Стівенсон «Вересовий мед»

Англійський письменник Роберт Льюїс Стівенсон — засновник англійського романтизму — улюбленець підлітків. Його твори зачаровують молодь, бентежать душу, спонукають до мрій і сміливих та мужніх вчинків.

Стівенсон народився в Шотландії і надзвичайно любив свою батьківщину. У баладі «Вересовий мед» він із сумом зображує трагічну долю корінного населення Шотландії — піктів.

Ідея свободи особистості була дуже близька світогляду Стівенсона, який відчував беззахисність «маленької людини» перед тиранами і переймався її проблемами. Художник не сприймав світ, у якому панує закон «наживи» і задоволення потреб «сильних» за рахунок підкорення слабших. Для нього було важливим зображення трагізму, розгубленості, біди, нещастя не лише однієї людини, а й цілого народу. Дійсність, зображена в баладі, не обов’язково є реальністю, вона відображає передусім глибокі почуття і переживання Стівенсона-романтика.

У кількох рядках цього твору майстер пера зворушливо зображує скромність і невибагливість маленького корінного народу Шотландії — піктів, які мали свою культуру, звичаї, жили власного маленькою радістю, мирно працювали і нікому не заважали. Але жорстокий сусідній король завоював і безжалісно поневолив цілий народ.

Проте все у світі має глибокий природний зв’язок, порушити який не можуть навіть королі. Сила, могутність, слава правителів не має влади над культурними цінностями і духовним надбанням цілого народу. Знищивши пиктов, завойовник усвідомив, що вони могли б служити йому, адже незабаром з’ясувалося, що напій, який готували пікти, не може варити ніхто.

Король за будь-яку ціну прагнув відновити виробництво медового напою, секрет виготовлення якого був відомий лише знищеному ним народу. Випадково його слуги знайшли двох піктів — старого батька і сина-підлітка — останніх із маленького народу. Король хотів змусити піктів розповісти секрет вересового напою, та марно. Батько навіть жертвує своїм сином, щоб зберегти таємницю знищеного народу.

Самопожертва старого пікта виправдана глибоким досвідом і мудрістю. Весь народ піктів знищений, і вже нічого не можна вдіяти. Шкодуючи свого сина, якого спокусами або катуванням змусили б підкоритися, старий пікт вирішив полегшити його долю.

Стівенсон показав, що всі народи є важливими з притаманними лише їм надбаннями в культурі та побуті: знищити їх легко, а підмінити — майже неможливо. У баладі «Вересовий мед» Р. Стівенсон доносить до нас своє сприйняття навколишнього світу, оспівує виправданість вчинків людей, показує, що немає великих і малих народів, оскільки кожен народ — винятковий. Зображуючи відносини між шотландцями та пиктами, художник закликає до гуманізму, адже народ, який діє проти ідей людяності, справедливість завжди втрачає.

Я вважаю, що духовний заповіт Р. Стівенсона, висловлений у баладі, є актуальним і в наші дні, а отже, цей твір вартий уваги та осмислення наших сучасників.