Розбір іменника як частини мови

[poster:1] 

Послідовність розбіра іменника як частини мови в українській мові можна описати таким чином:

1. Іменник, загальне значення, питання, на яке відповідає.
2. Початкова форма (називний відмінок однини).
3. Назва істоти чи неістоти.
4. Назва загальна чи власна.
5. Рід (якщо є), число, відмінок.
6. Відміна, група (для І і ІІ відміни).
7. Синтаксична роль.

Визначення роду іменника: чоловічий, жіночий або середній. Визначення числа іменника: однина або множина. Визначення відмінкової форми іменника відповідно до відмінка речення.

Зразок усного розбору іменника як частини мови

Понад сім тисяч років тому на територіях давньої України жило плем’я землеробів, яке вирощувало пшеницю, ячмінь, овес, просо, горох, жито.

жито – іменник, означає предмет, відповідає на питання що?; початкова форма – жито; назва неістоти; загальна назва; середній рід, однина, ужито в знахідному відмінку; ІІ відміна, тверда група; у реченні є додатком.

Зразок письмового розбору іменника як частини мови

Жито — що?, іменник, неістота, заг. назва, с. р., одн., Зн. в., ІІ відм., тв. гр., додаток.

Лексичне значення: "жито" позначає один з видів зернових культур.

Рід: середній (тому, що "жито" має середнє рідове закінчення -о).

Число: однина (тому, що маємо тільки одне "жито").

Відмінок: називний (тому що ми називаємо предмет, не вказуючи на його стан, місце чи час).

Функція: іменник є підметом речення або відповідає на запитання "Що?" ("Жито" росте на полі), "Яке?" ("Яке жито ви сіяли?") або "Кого?" ("Кому потрібне жито?").

 [poster:2]

Морфологічні ознаки: іменник "жито" не змінюється за числами та має наступні відмінкові форми: жито (називний), жита (родовий), житу (давальний), жито (знахідний), житом (орудний), про жито (місцевий).

Отже, іменник "жито" відноситься до середнього роду, однини, називного відмінка та є підметом речення або відповідає на запитання "Що?", "Яке?" або "Кого?". Іменник "жито" не змінюється за числами та має шість відмінкових форм.