За Сибіром сонце сходить

Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка — легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти вже була несила. Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін «славних хлопців» і став відновлювати справедливість — у багатих забирати, а бідним віддавати. «Отак гроші поділивши, я гріхів не маю», — говорить він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себе щасливим, адже, хоч і «не в кайданах, а все ж не на волі», не бачить жінки й дітей, не має хати. Люди не забули його подвигу й уславили Кармалюка в піснях та легендах.