Вірші Т. Шевченко «думки», «думами»

Свої вірші Т. Шевченко називав «думками», «думами». Будучи далеко від України, в холодному, похмурому Петербурзі, поет сумував за рідним краєм, вболівав за його долю, страждав від того, що українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом підтримати своїх земляків, нагадати їм про славні традиції козацької вольниці. Він став на захист жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівався, що «найдеться дівоче серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи», тоді він буде щасливий. Своє палке слово, «квіти», «діти» поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну».