Вірш «Мені однаково...»

Більшу частину свого життя Т. Шевченко прожив у неволі, звик страждати. Але ніколи не мирився з думкою про те, що його рідний край, Україна, знаходиться у рабстві. Усім серцем він прагнув допомогти — і картаючи панів та царя гнівним сатиричним словом, і звертаючись до серця й розуму освіченої, заможної частини суспільства, і нагадуючи народові про його славне козацьке минуле. Вірш «Мені однаково...» виражає найглибші патріотичні почуття поета, готового до самозречення заради щастя свого рідного народу, заради волі України.