Осінь

Пейзажна мініатюра, у якій осінь виступає у вигляді гордовитої дівчини-жінки, що їде на баскому коні. Під золотими копитами коня змінюється все навкруги — в’януть квіти, трава, листя на деревах, голубіє «холодна далечінь». Тиша, тихий смуток. Матінка-природа може йти відпочивати з почуттям виконаного обов’язку — урожай зібраний — сади й поля «пустинні». Повтор рядків у першій та останній строфах підкреслює завершеність природного циклу.