Як я розумію назву оповідання О. Генрі «Дари волхвів»

 

За переказами, дари волхвів — це дорогоцінні пахощі, які три мудреці-волхви піднесли немовляті Ісусу. Вони побачили, як спалахнула зірка на сході, і зрозуміли, що народився спаситель світу. Звідси пішов звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки.

В оповіданні О. Генрі все відбувається по-іншому. Юна Делла хоче вибрати подарунок на Різдво для чоловіка, адже Різдво — свято, яке прийнято відзначати в колі сім’ї, з близькими і коханими людьми і робити один одному подарунки. Вони люблять один одного, і жодні скарби не здаються Деллі гідними її чоловіка. Але вся несправедливість життя полягає в грошах — точніше, у їх відсутності, адже подружжя живе у злиднях. А як хотілося б подарувати своїй коханій людині набагато більше, ніж можна собі дозволити! Це сумно, але з цим нічого не вдієш.

Делла вирішує продати свій єдиний скарб — волосся, щоб купити вподобаний ланцюжок для годинника і подарувати його чоловікові. Вона нітрохи не шкодує, адже прагне придбати в подарунок коханому «що-небудь зовсім особливе, рідкісне, дороге, що-небудь, хоч трохи гідне високої честі належати Джиму». Хоча одна мить страху все ж була. «Господи, зроби так, щоб я йому не перестала подобатися!» — прошепотіла вона, почувши кроки Джима на сходах. Але скільки радісних передчуттів було в її голові: «З таким ланцюжку Джиму в будь-якому суспільстві не соромно буде поцікавитися, котра година».

 

Виявилося, що і Джим думав про те ж. Його найдорожчою річчю був золотий годинник, який належав його батькові та дідові. Але і він палко бажав зробити найкращий подарунок своїй коханій, щоб виконати її мрію. «На столі лежали гребінці, той самий набір гребенів — один задній і два бічних, — яким Делла давно вже благоговійно милувалася в одній вітрині Бродвею. Чудові гребені, справжні черепахові, з вправленими скраю блискучими камінцями, і якраз під колір її каштанового волосся. Вони коштували дорого...»

Фінал оповідання і сумний, і щасливий одночасно. Сумний момент полягає в тому, що подарунки для обох виявилися занадто гарними. Немає більше волосся, яке переливалося і блищало, «наче струмені каштанового водоспаду», «спускалося нижче колін і плащем огортало майже всю ЇЇ постать». Але немає ізолотого годинника, до якого з такою любов’ю, і нетерпінням Делла добирала ланцюжок. Невже всі зусилля даремні й подарунки так і залишаться дорогими, але непотрібними? А щасливим моментом є те, що чоловік і дружина зробили один одному безцінні подарунки, вони подарували любов, відданість, показали готовність пожертвувати один для одного найдорожчими скарбами.

О. Генрі лише в останньому абзаці оповідання прояснює сенс його назви. Волхви піднесли мудрі та щедрі дари, які пророкували велич Ісуса. Тут лее розказано про велике самозречення, готовність заради своєї любові на будь-які жертви. Проста людська любов, яку автор підносить на висоту мудрості волхвів, це величезний пода¬рунок, який не купити ні за які гроші.

О. Генрі з усмішкою схвалює вчинки своїх героїв. У тексті є авторський відступ: «А я тут розповів вам нічим не примітну історію про двох дурних дітей... З усіх дарувальників ці двоє були наймудрішими». Здатність відмовитися від скарби заради коханого, заради того, щоб у свято принести йому (або їй) найбільше задоволення — ось сенс відносин між людьми. І що більша жертва, то сильніша любов.