Пісня Та, ой, як крикнув же та козак Сірко

Потреба постійно захищати свій рідний край від ворогів при¬звела до створення Запорозької Січі. Свою могутність і славу Січ здобула завдяки чіткій організації, мужності, самовіддано¬сті козаків на чолі зі своїми кращими обранцями — отаманами. Кошовий отаман Сірко порівнюється у пісні із сизим орлом, а військо — із сонечком. Так висловлювалася всенародна любов до своїх захисників. Пісня має характерні ознаки — повтори, вигу¬ки, зменшувально-пестливі слова, поетичний паралелізм, коли явища природи зображуються паралельно з явищами людського життя.

 

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко.
Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
Та збирайтеся до хана у гості!»
Та туман поле покриває,
Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.
Гей, та ми думали, та ми ж думали,
Що то орли та із Січі вилітали,
— Аж то військо та славне Запорозьке
Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.
Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що сизий орел по степу літає,
— Аж то Сірко на конику виїжджає.
Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що над степом та сонечко сяє.
— Аж то військо та славне Запорозьке
Та на вороних конях у степу виграває.
Та ми думали, ой, та ми ж думалц,
Що то місяць в степу, ой, зіходжає,
— Аж то козак Сірко, та козак же Сірко
На битому шляху на татар оступає.

Если есть вопросы или пожелания пишите в комментарии: